07.02.2019     0
 

Папа Франциск – мусульманам: «Ассаламу алейкум!»


Про візит глави Католицької церкви – папи Римського Франциска в столицю Об’єднаних Арабських Еміратів, місто Абу-Дабі, який відбувся декілька днів тому, написано і сказано вже досить багато.

Понтифік, візит якого проходив в рамках офіційно оголошеного в ОАЕ Року толерантності, в ході свого виступу на «Глобальній конференції по людському братству» почав його з традиційного прийнятого у мусульман вітання: «ассаламу алейкум!» Далі він продовжив: «Я скористався цією можливістю, щоб приїхати сюди як віруючий, який жадає миру, як брат, який шукає світу з братами. Бажати світу, просувати світ, бути знаряддям миру: ми знаходимося тут саме для цього ».

Варто відзначити і той факт, що з практично аналогічним виступом звернувся до учасників конференції і Ахмед аль-Тайіб, великий шейх найдавнішого і авторитетного університету сунітського світу Аль-Азхар, розташованого в Єгипті. Кілька років тому мені особисто пощастило поговорити з цим найцікавішим теологом і суспільно-релігійним діячем. Разом з ним Франциск підписав документ про людське братерство, в якому папа і верховний імам Аль-Азхара разом заявляють про загальне покликання всіх людей бути братами, оскільки вони – сини і дочки Бога.

У документі засуджується будь-який вид насильства, особливо який наділений  в релігійні мотивації, і йдеться про зобов’язання захищати в світі справжні цінності і світ. Цей заклик є актуальним сьогодні для всієї глобальної цивілізації, в якій буйним цвітом процвітають війна і кричуща соціальна несправедливість, в якій несучі в своїй серцевині божественний світ найбільші світові релігії, християнство та іслам, різні радикальні елементи перетворюють в знаряддя ненависті і терору. Актуальний він для Росії, де велика частина населення країни історично сповідує ці дві великі релігії.

Тема християнсько-ісламського діалогу як такого – це тема досить складна і одночасно проста з точки зору богословів даних двох найбільших світових релігій. Але при цьому з твердою впевненістю ми можемо констатувати той факт, що ближчі один до одного релігійні системи в світі навіть і уявити собі складно. І християнство, і іслам є так званими авраамічними  релігіями, мають загальну онтологію, загальну священну історію і загальних пророків. У класичному ісламському богослів’ї нерідко по відношенню до християн використовуються  такі комплементарні найменування, як «люди Книги», а християнство, іслам і іудаїзм і зовсім іменуються «небесними релігіями».

Один з видатних ісламських богословів минулого XX століття в своїх роботах, наприклад, неодноразово закликав сучасних йому християн і мусульман залишити наявні у них другорядні протиріччя і об’єднатися заради заповітної мети протистояння безбожництва з його пропагандою відмови від богобоязливості і традиційних цінностей як від непотрібних рудиментів. Цей богослов, незважаючи на войовниче секулярне суспільство, в якому йому доводилося жити, не без успіху намагався встановити добрі відносини з главами світових християнських церков, в тому числі і з Константинопольським патріархатом. Подібних прикладів у новітній історії і в історії минулих століть безліч.

Якщо провести скрупульозний порівняльний аналіз таких містичних напрямків в ісламі і східному християнстві, як суфізм і молитовні практики ісихастів XIV століття, то між ними можна знайти дуже багато спільного. Причому часом цього загального буде навіть набагато більше, ніж, наприклад, між православ’ям і деякими течіями сучасного протестантизму.

Якщо ж проаналізувати позицію численних критиків миротворчого вектора двосторонніх християнсько-ісламських відносин, заданого понтифіком, то з високою часткою впевненості і з найбільшим жалем можна констатувати те, що вона представляє по своїй суті або звичайний абсолютно бездарний і порожній популізм (правда, не стає від цього менш нешкідливим), або неприкриту і злочинну зловмисність, що має своєю кінцевою метою пробудження в серцях і умах поверхневих обивателів почуття неприязні до свого сусіда, який дотримується інших релігійних поглядів.

На мій погляд, як експерта, на протязі вже більше ніж десяти років займається міжнародною миротворчою діяльністю в різних країнах світу з конфесійно змішаним населенням (Туреччина, Єгипет, Ліван, Сирія, Казахстан, Киргизія, Таджикистан і Узбекистан), подібний дефектний підхід не тільки не служить благородній справі миротворчості, а й – більш того – сприяє ще більшому поширенню радикальних настроїв у відокремлених релігійних групах. Саме з цієї причини я повністю солідаризуюся з мудрою позицією папи Франциска і вважаю її єдиною панацеєю від хвороб сучасної глобальної людської цивілізації.

Автор – голова громадсько-політичного клубу «Нова ортодоксія»

Дмитро Пахомов.


Об авторе: admin

Ваш комментарий

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Рубрики
Log In